Дифтерія: що треба знати?
Після спалаху кору Україна стоїть на порозі ще однієї небезпечної інфекційної хвороби – дифтерії. Однак ця інфекція більш небезпечна від кору, адже смертність від неї досягає 50% (без негайного введення дифтерійного антитоксину для нейтралізації впливу токсину). Спалахи цих страшних недуг є наслідком недостатнього охоплення вакцинацією – відмови матерів від планової вакцинації своїх дітей та безвідповідального відношення дорослих до ревакцинації. Відсоток вакцинованих жителів України на даний час критично малий. Імунітет проти деяких захворювань не зберігається на все життя, необхідно проводити повторну вакцинацію в дорослому віці. Ревакцинацію від дифтерії та правця дорослим слід повторювати, так як імунітет проти цих захворювань зберігається тільки 10 років.
Дифтерія – це інфекційне захворювання, викликане Коринебактерією Corynebacterium diphtheria, яка в першу чергу вражає горло та верхні дихальні шляхи і виробляє токсин, що ушкоджує інші органи. Хвороба має гострий початок з такими основними симптомами, як біль в горлі, лихоманка та набрякання шийних лімфовузлів. У важких випадках бактерії виробляють токсин, що викликає формування потовщеного сіруватого або білого нальоту в горлі, який може стати причиною обструкції дихальних шляхів, утрудняючи дихання і ковтання та викликаючи «гавкаючий» кашель. Можливий набряк шиї, частково викликаний збільшенням лімфовузлів, враження серцевого м’язу та нервової системи (міокардит або периферична нейропатія), порушення функції нирок чи кровотеча на тлі пониженого вмісту тромбоцитів в крові.
Токсична форма дифтерії завжди протікає дуже важко. Вона характеризується дуже високою температурою тіла (39,5-41,0 ° С), сильними головними болями, сонливістю, апатією. Шкіра стає блідою, в роті відзначається сухість, у дітей можливе багаторазове блювання та біль в животі. Набряк мигдаликів стає різко вираженим, може призводити до повного закриття входу в глотку, поширюється на м’яке та тверде піднебіння, часто також на носоглотку, дихання утруднюється, голос часто стає гугнявим. Наліт поширюється на всі тканини ротоглотки. Класичною ознакою токсичної форми дифтерії зіва є набряк підшкірної клітковини в області шиї, а іноді і грудної клітини, в результаті чого шкіра набуває студнеподібної консистенції.
Дифтерія легко передається між людьми при безпосередньому контакті або повітряно-крапельним шляхом, наприклад при кашлі або чханні. Вона також може передаватися через одяг та інші предмети, на які потрапили бактерії.
Всіх хворих на дифтерію, незалежно від тяжкості стану, необхідно госпіталізувати в інфекційну лікарню. Вирішальну роль в лікуванні цієї хвороби грає часовий фактор – чим раніше хворий потрапляє в лікарню, чим швидше отримує сироватку – тим краще йде процес одужання. Особливо це важливо у випадках з важкою формою дифтерії. Також для лікування використовують антибіотики. На дифтерійний токсин вони не впливають але зменшують кількість бактерій, які його виробляють.
Єдиний спосіб захиститися від дифтерії та попередити розвиток небезпечних ускладнень – вакцинація для дітей та ревакцинація для дорослих (кожні 10 років). Первинна імунізація серією з трьох доз в дитячому віці закладає основу для формування імунітету до дифтерії. Перша ревакцинація проводиться в 18 місяців, друга – в 7 років, третя – в 14. Дорослі повинні ревакцинуватися від правця і дифтерії кожні 10 років. Люди, які не пройшли або не завершили вакцинацію проти дифтерії піддаються ризику, в яких би умовах вони не проживали та повинні, незалежно від віку, отримати дози, необхідні для доведення вакцинації до кінця.
Вакцинація. Запитання та відповіді.
Чи безпечні вакцини?
Вакцини безпечні. Будь-яка ліцензована вакцина проходить ретельну перевірку в рамках декількох етапів випробувань і тільки після цього визнається придатною до використання. Набагато вище ймовірність серйозно постраждати від хвороб, які попереджаються вакцинацією, ніж від самої вакцини. Наприклад, при захворюванні на поліомієліт може розвинутися параліч, кір може викликати енцефаліт та сліпоту, а деякі захворювання можуть навіть призвести до смерті.
Чи потрібно робити щеплення від хвороб, яких немає в місці, де я живу, чи в моїй країні?
Незважаючи на те, що в багатьох країнах захворювання, попереджувальні за допомогою вакцин, стали рідкісні, їх збудники продовжують циркулювати в деяких регіонах світу. У сьогоднішньому взаємозалежному світі вони можуть перетинати географічні кордони та інфікувати всіх, у кого від них немає захисту.
Чи може дитина отримувати більше однієї вакцини за один раз?
Одночасне введення декількох вакцин не має негативного впливу на імунну систему дитини. Комбінована вакцинація від декількох хвороб (наприклад, дифтерії, коклюшу та правця) дозволяє робити менше щеплень внаслідок чого малюк отримує менший стрес.
Чи формують вакцини більш міцний імунітет, ніж природні інфекції?
Вакцини взаємодіють з імунною системою, в результаті чого формується імунна відповідь, аналогічна реакції організму на природну інфекцію, але без розвитку захворювання або ризику виникнення у щепленого потенційних ускладнень.
Чи знижують щеплення природний імунітет людини?
Вироблення антитіл у відповідь на введення будь-якої вакцини ніяк не впливає на здатність виробляти антитіла до інших інфекцій.
Які консерванти використовуються у вакцинах?
До складу деяких вакцин в якості консерванту додають тіомерсал – органічне з’єднання, що містить ртуть. Це безпечний та найбільш широко використовуваний консервант для вакцин, які поставляються в багатодозових флаконах. Немає ніяких доказів того, що та невелика кількість тіомерсалу, яка використовується у вакцинах, несе ризик для здоров’я.
Чи зберігається необхідність у вакцинації, якщо гігієна, санітарія та безпечне водопостачання забезпечені на досить високому рівні?
Незважаючи на те, що вдосконалення гігієни, санітарії та безпечного водопостачання допомагає захистити людей від ряду інфекційних захворювань, багато інфекцій можуть поширюватися незалежно від якості санітарно-гігієнічної обстановки. Якщо перестати робити щеплення, такі рідкісні тепер хвороби, як коклюш, поліомієліт та інші, незабаром знову стануть поширеними.
Хіба імунітет матері не передається «у спадок» малюкові, а грудне вигодовування не захищає його від інфекцій?
Перші захисні антитіла імунна система дитини отримує ще в утробі матері. Але, на жаль, вони діють недовго. Грудне вигодовування дозволяє подовжити цей період, але в той же час захисних факторів недостатньо для того, щоб уберегти дитину від важких інфекційних захворювань. Саме тому в усьому світі дітей починають вакцинувати ще в дитинстві.
Чи можна вакцинувати дитину з хронічними захворюваннями?
Такі діти належать до групи підвищеного ризику щодо розвитку інфекційних захворювань, котрі, як правило, протікають у них частіше та важче і супроводжуються ускладненнями. Таких дітей не тільки можна, а й потрібно вакцинувати. Більш того, їм рекомендовані додаткові щеплення від пневмонії, менінгіту, отиту тощо.
Деякі батьки бояться робити щеплення дітям, які мають відхилення у стані здоров’я. Однак, такі малюки мають слабкий природний захист, тому мають більшу потребу в штучному захисті, ніж абсолютно здорові діти.